Лагодюк Петро Захарович
(08.06.1924–17.02.1994)
доктор біологічних наук, професор, академік УААН, Заслужений діяч науки і техніки України, директор інституту з 1972 по 1993 рр.
Протягом 21 року (1972–1993 рр.) інститут очолював академік УААН П. З. Лагодюк. За час його роботи на посаді директора колектив інституту досяг великих успіхів і здобув широке визнання серед наукової громадськості та виробничників.
Серед імен, що збагатили вітчизняну біологічну й аграрну науку, зокрема біохімію і фізіологію сільськогосподарських тварин, П. З. Лагодюку належить почесне місце, як відомому українському вченому, життєвий шлях якого є прикладом вірного, самовідданого служіння науці та своєму народу.
Завдяки особистим здібностям і працьовитості, вмінню згуртувати навколо себе науковців і фахівців, П. З. Лагодюк здійснив значний поступ у науково-дослідній роботі інституту, став визначним організатором науки, підготував наукові кадри, очолив у період своєї активної діяльності Львівську школу біохіміків сільськогосподарських тварин. Наукові праці П. З. Лагодюка широко відомі не лише в нашій країні, а й за її межами. Їх творчо розвивають учні вченого, які працюють в Інституті біології тварин УААН.
Народився П. З. Лагодюк 8 червня 1924 р. у м. Берестечко Горохівського району Волинської області. У 1939 р. закінчив середню школу. З квітня 1944 р. по березень 1947 р. служив в Радянській Армії. Воював у складі 1-го і 2-го Прибалтійських фронтів.
З 1947 по 1952 рр. — студент Львівського ветеринарного інституту. Після закінчення інституту працював на виробництві у Чернівецькій області: ветеринарним лікарем ветвідділу, викладачем і директором Петричанської зооветшколи, завідувачем Рідківської сільськогосподарської школи, ветлікарем-епізоотологом Чернівецького облуправління сільського господарства.
У 1959 р. вступає до аспірантури при Науково-дослідному інституті землеробства і тваринництва західних районів УРСР. У 1963 р. під керівництвом професора С. З. Ґжицького захищає кандидатську дисертацію на тему «Хімічний склад молока і деякі показники білкового обміну при згодовуванні сечовини і сульфату натрію». Після закінчення аспірантури його наукова діяльність тісно пов’язана з Українським НДІ фізіології і біохімії сільськогосподарських тварин. Тут він працював старшим науковим співробітником лабораторії фізіології лактації (1963–1968 рр.), заступником директора з наукової роботи (1969–1972 рр.), а з 1972 по 1993 рр. — директором інституту.
У 1975 р. П. З. Лагодюк захистив докторську дисертацію на тему «Дослідження процесів молокоутворення у корів».
Професор П. З. Лагодюк був провідним ученим у галузі фізіології і біохімії сільськогосподарських тварин. Під його безпосереднім керівництвом в інституті успішно розвивалися нові наукові напрями з гормональної регуляції молокоутворення, імунології лактації, білкового та амінокислотного живлення сільськогосподарських тварин, біотехнології відтворення, застосування маловивчених кормових засобів. Зокрема, вивчено можливість поповнення дефіциту протеїну в раціонах лактуючих корів за рахунок використання синтетичних небілкових сполук.
Заслуговують уваги його роботи, присвячені вивченню амінокислотного живлення свиней і птиці, з’ясуванню можливості поповнення дефіциту сірковмісних амінокислот мінеральною сіркою. Вперше експериментально встановлена можливість використання сірки мінеральних сполук для синтезу цистину організмом моногастричних тварин і птиці, розроблено практичні рекомендації з питань ефективного використання різних форм кормового концентрату лізину і сульфату натрію в годівлі свиней і птиці.
Великого значення вчений надавав з’ясуванню біологічної і продуктивної дії сполук кремнію. Ці напрямки наукових досліджень активно продовжували його учні — членкор УААН, доктор сільськогосподарських наук І. Б. Ратич, членкор УААН, доктор сільськогосподарських наук, професор Я. І. Кирилів, академік УААН, доктор біологічних наук, професор Г. В. Дроник та ін.
Петро Захарович надавав особливої уваги налагодженню зв’язків з виробництвом, наукові розробки інституту широко впроваджувалися у Львівській, Закарпатській, Волинській, Чернівецькій областях. У цей період надзвичайно плідними були зв’язки з працівниками сільськогосподарського виробництва Стрийського і Радехівського районів Львівської області. Досвід роботи інституту зі зміцнення зв’язків з виробництвом був схвалений МСГ УРСР, Південним відділенням ВАСГНІЛ. За досягнуті успіхи в 1982–1985 рр. інститут нагороджувався високими урядовими відзнаками.
У 1984 р. професору П. З. Лагодюку присвоєно почесне звання Заслуженого діяча науки і техніки Української РСР. У грудні 1990 р. він був обраний дійсним членом УААН. За свою громадську й наукову діяльність П. З. Лагодюк був відзначений державними нагородами.
Академіком П. З. Лагодюком проведено велику роботу з підготовки наукових кадрів. В інституті, за період його керівництва, підготовлено 11 докторів і 112 кандидатів наук. Під його безпосереднім керівництвом захищено 12 кандидатських і 4 докторських дисертацій. Він є автором 420 наукових праць, 5 книг, 15 науково-методичних і практичних рекомендацій.
П. З. Лагодюк приймав активну участь у громадському житті. Був головою Львівського сільськогосподарського біотехнологічного центру, депутатом Львівської обласної ради народних депутатів, заступником голови правління Львівської обласної організації товариства «Знання», членом сільськогосподарської секції з державних премій Комітету по науці і техніці при Раді Міністрів УРСР, членом Центральної ради Українського біохімічного товариства, членом Львівської регіональної Ради фізіологічного товариства України і Всесоюзного біохімічного та фізіологічного товариств.
Петро Захарович багато робив для збереження і розвитку національної гідності української мови, патріотичного виховання молоді. У роки, коли влада забороняла проводити шевченківські вечори, вони у нашому інституті відбувались. Як керівник, П. З. Лагодюк був ініціатором зустрічей співробітників інституту з відомими письменниками, поетами, акторами, співаками. Перед співробітниками інституту виступали письменник Володимир Гжицький, поети Ростислав Братунь, Василь Колодій, Роман Лубківський і Борис Мозолевський, актори Святослав Максимчук і Федір Стригун, оперні співаки Тамара Дідик, Марія Байко, тріо сестер Байко.
Помер 17 лютого 1994 р., похований у м. Львові на Личаківському меморіальному цвинтарі.